Екологи постійно твердять про те, що видобуток і перевезення сирої нафти негативно впливає на навколишнє середовище. Сировина забруднює ґрунт, атмосферу і річки та моря. Робляться певні кроки для розв’язання цієї проблеми, але з поля зору часто випускають, що щодня людство виробляє чимало відпрацювання і різних мастильних компонентів. Відпрацьоване мастило – це мастильний матеріал, виготовлений із нафти, але через деякий час він забруднюється. З часом будь-яке мастило, незалежно від того, є воно мінеральним чи синтетичним, втрачає свої властивості та стає непридатним для подальшої експлуатації. Відпрацьоване мастило – це продукт, утворений унаслідок діяльності електростанцій, виробничої діяльності, крім того, його джерелом є мільйони простих споживачів, які мають автомобіль.
Види відпрацьованих мастил
Сучасними стандартами встановлено такі види відпрацьованих мастил, які підлягають утилізації:
- трансмісійні масла, що не використовуються як паливо в авіаційному та судновому транспорті, а також у легкових та вантажних авто;
- трансмісійні рідини, які не застосовуються як паливо для техніки важкого типу, локомотивах, вантажних авто, з дизельними силовими агрегатами;
- гальмівні рідини;
- гідравлічні мастила;
- у двигунах, що функціонують на альтернативному паливі;
- мастильні матеріали, що використовуються в газових двигунах.
Утилізації підлягають і індустріальні види відпрацьованих олив. До таких належать компресорні та підшипникові мастильні складові, електроізоляційні оливи, теплоносії, мастила для кабелів та інші. Масло відпрацьоване може нести загрозу, оскільки належить до небезпечних відходів другого і третього класу. Воно небезпечне не тільки для довкілля, а й для людей. Вважається навіть більш небезпечним, ніж свіжа нафта, оскільки в цьому продукті містяться механічні та хімічні суміші, утворені в результаті функціонування обладнання.
Застосування відпрацювання
Після використання мастильних матеріалів значна частина відпрацьованих відходів потрапляє в дренажні та каналізаційні системи, забруднюючи землю і питну воду. Частина мастила переробляється, але наразі його кількість не перевищує 20% від загального обсягу. Так само як брудниться одяг дитини, яка грається в пісочниці, так само і забруднюється внаслідок експлуатації відпрацювання оливи. Застосування такої оливи можливе повторно, якщо її буде очищено від забруднювачів. Ідея переробляти мастильні матеріали виникла понад 80 років тому, але здійснювати її почали набагато пізніше. Спочатку сировину спалювали й отримували енергію, але близько 40 років тому її почали додавати у свіжу оливу. Застосування відпрацьованої оливи залежить багато в чому від технології переробки:
- продукт можна відновлювати на місці використання. Застосовуються системи фільтрації, які продовжують термін експлуатації. Метод популярний на великих заводах та підприємствах;
- регенерація з метою отримати новий матеріал для змащування. Цей процес зазвичай передбачає фільтрацію сировини або вплив за допомогою тепла. Олива відпрацьована мало чим відрізнятиметься від оливи, виготовленої із сирої нафти;
- переробка з метою одержання паливного матеріалу. Процес включає такі процедури як фільтрація та відстоювання.
Нерідко олива спалюється без попередньої підготовки. Цей вид переробки дозволено лише в тому випадку, якщо обладнання, за допомогою якого провадиться утилізація, відповідає певними нормами та стандартами.